Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №911/2119/16
Ухвала КГС ВП від 11.06.2018 року у справі №911/2119/16
Ухвала КГС ВП від 21.02.2019 року у справі №911/2119/16
Постанова КГС ВП від 12.11.2018 року у справі №911/2119/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 911/2119/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г.розглянувши касаційну скаргу ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського"на постанову та ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року Господарського суду Київської області від 14.07.2016 року у справі Господарського суду№ 911/2119/16 Київської областіза заявоюТОВ "Соліситер"до ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського"про порушення справи про банкрутстворозпорядник майнаБаскаков О.В.у судовому засіданні взяли участь представники:

ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського": Крижанівська О.М. (довіреність від 11.08.2016 року), Соломенко Н.О. (довіреність від 10.08.2016 року),ТОВ "Соліситер":Новиков О.Є. (довіреність від 11.07.2016 року),а також особисто розпорядник майна ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" Баскаков О.В.

ВСТАНОВИВ:

ухвалою Господарського суду Київської області від 05.07.2016 року прийнято та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 12.07.2016 року, в якому двічі оголошувалася перерва, заяву ТОВ "Соліситер" (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" (далі - боржника) відповідно до статей 10 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2, 157 - 158, том 2, а.с. 1 - 7, 14).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.07.2016 року (суддя Наріжний С.Ю.) порушено провадження у справі про банкрутство боржника; визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 532 660, 33 грн., з яких 522 216 грн. основного боргу та 10 444, 33 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Баскакова О.В. та встановлено йому оплату послуг (грошову винагороду) у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна шляхом її авансування заявником; ухвалено оприлюднити оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України, текст якого додається; зобов'язано арбітражного керуючого Баскакова О.В. щомісячно звітувати суду про виконану ним роботу в процедурі розпорядження майном боржника; заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; зобов'язано розпорядника майна подати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів та скласти реєстр вимог кредиторів у строк до 29.08.2016 року; зобов'язано розпорядника майна здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності боржника, інвестиційного становища боржника і його становища на ринках та надати суду зазначену інформацію у строк до 29.08.2016 року; зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника у строк до 29.08.2016 року; призначено у справі попереднє засідання (том 2, а.с. 36 - 45).

Судове рішення мотивоване встановленням обставин наявності у боржника підтвердженої належними доказами безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 522 216 грн. основного боргу, що виникла на підставі рішення суду у господарській справі, договору про відступлення права вимоги, та їх незадоволення в ході виконавчого провадження протягом більш як трьох місяців.

Не погоджуючись з ухвалою підготовчого засідання, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням уточнення від 12.09.2016 року), в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 14.07.2016 року, справу передати на розгляд місцевого господарського суду, відшкодувати боржнику за рахунок ініціюючого кредитора витрати зі сплати судового збору, мотивуючи порушенням судом положень законодавства про банкрутство та невідповідністю його висновків про безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника фактичним обставинам справи (том 2, а.с. 230 - 316, том 3, а.с. 17).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Разіної Т.І., суддів: Верховця А.А., Остапенка О.М.) апеляційну скаргу боржника залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 14.07.2016 року у даній справі - без змін (том 3, а.с. 50 - 57).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням уточнення від 07.11.2016 року), в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 14.09.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.07.2016 року, справу передати на розгляд до місцевого господарського суду, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 82 Господарського кодексу України, статей 10, 11, 13, 16 Закону про банкрутство, статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статей 45, 54 Закону України "Про акціонерні товариства", статей 8, 47 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 1.5.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, статей 41 - 43, 22, 32 - 34, 36, 38, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить передчасність висновків судів про підставність порушення провадження у даній справі про банкрутство з огляду на непідтвердження належними та достатніми доказами неспроможності боржника виконати грошове зобов'язання перед ініціюючим кредитором у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи платіжних вимог, невиконаних банком через недостатність коштів на рахунку боржника, а також встановлення господарським судом у справі №922/14/15 обставин виконання наказу суду від 24.02.2015 року про стягнення з боржника заборгованості на користь первісного кредитора відповідно до ухвали від 19.05.2016 року про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні його правонаступником (ініціюючим кредитором). Боржник зазначив про неналежну оцінку судами обставин справи на предмет безспірності вимог ініціюючого кредитора з посиланням на обставини недодержання на день звернення 04.07.2016 року до господарського суду зі заявою про порушення справи про банкрутство строку невиконання боржником грошового зобов'язання у три місяці, який, на думку боржника, слід обчислювати з моменту винесення 08.06.2016 року постанови про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження. Також, боржник доводить порушення судом першої інстанції його права на подання заперечень щодо вимог ініціюючого кредитора у зв'язку з безпідставною відмовою у задоволенні усного клопотання представника боржника - Соломенко Н.О. про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні для надання можливості боржнику підготувати та подати відзив на заяву про порушення справи про банкрутство в порядку статті 13 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 14.09.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 14.07.2016 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників боржника - Крижанівську О.М. та Соломенко Н.О., ініціюючого кредитора - ОСОБА_7, а також розпорядника майна боржника Баскакова О.В, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Відтак, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує із встановленням розміру таких вимог згідно судового рішення та доведенням ініціюючим кредитором обставин порушення постановою органу державної виконавчої служби виконавчого провадження за такими грошовими вимогами та обставин здійснення виконавчого провадження упродовж трьох місяців, внаслідок чого не вдалось задоволити вимоги ініціюючого кредитора на зазначену суму. При цьому, боржник, як сторона у справі про банкрутство, наділений повноваженнями спростувати доводи ініціюючого кредитора та надати господарському суду відзив на заяву про порушення справи про банкрутство до дати проведення підготовчого засідання в порядку статті 13 Закону про банкрутство.

Відповідно до статті 16 Закону про банкрутство, за наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство на предмет обґрунтованості його вимог, їх безспірності та вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, господарський суд приймає рішення (ухвалу) про порушення або відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство. При цьому, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною 3 статті 10 цього Закону.

Отже, у підготовчому засіданні господарський суд повинен перевірити наявність ознак безспірності в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство у грошових вимог ініціюючого кредитора, а у боржника ознак неплатоспроможності, визначених абзацом 9 частини 1 статті 1 цього Закону, як обов'язкових умов для порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою суду першої інстанції від 05.07.2016 року прийнято до розгляду подану 04.07.2016 року заяву ТОВ "Соліситер" про порушення справи про банкрутство ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" за загальною процедурою відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року (том 1, а.с. 1 - 37).

З'ясовуючи наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство у підготовчому засіданні від 14.07.2016 року, суд першої інстанції встановив, що в обґрунтування безспірності вимог до боржника ініціюючий кредитор надав рішення суду від 24.02.2015 року у господарській справі №922/14/15 про стягнення з боржника на користь Приватного підприємства "Інтер Інструмент" на суму 522 216 грн. основного боргу та 10 444, 33 грн. судового збору; на виконання зазначеного судового рішення видано наказ господарського суду від 11.03.2015 року, на підставі якого органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження відповідно до постанови ВП №47778684 від 22.04.2015 року (том 1, а.с. 21 - 30, том 3, а.с. 29 - 38, 43).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що в ході виконавчого провадження №47778684 державним виконавцем винесено постанову від 22.04.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, однак, наказ суду про стягнення з боржника заборгованості на суму 532 660, 33 грн. в примусовому порядку виконано не було (том 1, а.с. 35 - 37, 189 - 190).

Судами встановлено, що 20.11.2015 року між Приватним підприємством "Інтер Інструмент" та ініціюючим кредитором (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги до боржника, що стало підставою для заміни сторони (стягувача) у зазначеному виконавчому провадженні на ініціюючого кредитора ухвалою суду від 19.05.2016 року у господарській справі №922/14/15 та постановою державного виконавця від 08.06.2016 року (том 1, а.с. 31 - 34, том 3, а.с. 39 - 42, 44).

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку, що на дату проведення у даній справі підготовчого засідання незадоволені боржником вимоги ініціюючого кредитора складають 532 660, 33 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 522 216 грн. перевищує 300 мінімальних заробітних плат та перебувала на виконанні органу державної виконавчої служби протягом більш як трьох місяців з моменту відкриття виконавчого провадження постановою державного виконавця від 22.04.2015 року, тому є безспірною в розумінні частини 3 статті 10 Закону про банкрутство та зараховується в повному обсязі до складу грошового зобов'язання, на підставі якого ухвалою від 14.07.2016 року порушено дану справу про банкрутство.

Також, за результатами підготовчого засідання місцевим господарським судом введено щодо боржника процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Баскакова О.В., виходячи з конкуренції кандидатур арбітражних керуючих у даній справі, з огляду на неподання обраним автоматизованою системою арбітражним керуючим Седих Н.О. згоди на участь у справі в якості розпорядника майна боржника.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в повному обсязі, погодився з висновками суду першої інстанції про підставність порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство, а доводи боржника про відсутність ознак безспірності вимог ініціюючого кредитора, як таких, що їх заявлено у дану справу до спливу тримісячного строку невиконання боржником грошового зобов'язання перед ініціюючим кредитором, з посиланням на необхідність початку відліку зазначеного строку з моменту винесення постанови про заміну стягувача у виконавчому провадженні, суд апеляційної інстанції відхилив, як необґрунтовані, оскільки перебіг передбаченого частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство строку у три місяці починається з моменту відкриття виконавчого провадження, а всі дії, вчинені в межах такого виконавчого провадження до заміни сторони виконавчого провадження, є обов'язковими для ініціюючого кредитора як правонаступника стягувача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правильністю таких висновків апеляційного суду та зазначає про їх відповідність правовій позиції Верховного суду України у Постанові №15/064 від 15.04.2015 року у справі №924/159/14.

Також, суд апеляційної інстанції спростував доводи апеляційної скарги про те, що вимоги ініціюючого кредитора забезпечені рухомим та нерухомим боржника, на яке було накладено арешт в ході виконавчого провадження №47778684 відповідно до постанови державного виконавця від 22.04.2015 року, та зазначив, що в силу положень статей 1, 57 Закону України "Про виконавче провадження" накладений у виконавчому провадженні арешт на рухоме та нерухоме майно боржника є заходом примусового характеру, спрямованим на реальне виконання судового рішення, а не способом забезпечення виконання зобов'язань, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з правильністю застосування судами положень статей 10, 11, 13, 16 Закону про банкрутство на етапі порушення провадження у даній справі про банкрутство та зазначає про таке.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що боржником, зокрема, є юридична особа-суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Виходячи з положень статті 16 Закону про банкрутство, у підготовчому засіданні господарський суд повинен з'ясувати підставність порушення провадження у справі про банкрутство шляхом перевірки безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника та оцінити обґрунтованість заперечень боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 12.07.2016 року представником боржника ОСОБА_10 подано відзив на заяву ініціюючого кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство, в якому наведено заперечення щодо вимог ініціюючого кредитора з посиланням на обставини непогодження боржником заміни кредитора у зобов'язанні за договором поставки, у зв'язку з чим відступлення права вимоги до боржника Приватним підприємством "Інтер Інструмент" на користь ТОВ "Соліситер" не створює правових наслідків для ініціюючого кредитора, як нового кредитора у зобов'язанні, та не може бути підставою для порушення щодо боржника справи про банкрутство за такими вимогами (вх. №14392/16) (том 1, а.с. 81 - 105).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 13.07.2016 року до місцевого господарського суду надійшло клопотання представника боржника - Соломенко Н.О. про неврахування судом при розгляді справи у підготовчому засіданні відзиву боржника від 12.07.2016 року, поданого за підписом ОСОБА_10, яке задоволено судом першої інстанції з огляду на прийняття загальними зборами товариства-боржника рішення від 08.07.2016 року про відкликання довіреностей, виданих ОСОБА_10 на представництво інтересів боржника, які були чинними станом на 08.07.2016 року (вх. №14545/16) (том 1, а.с. 165, 135 - 136).

Також, судом першої інстанції встановлено подання представником боржника - Соломенко Н.О. клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі для надання боржнику можливості підготувати відзив на заяву ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство, яке було відхилено судом з огляду на відсутність у Соломенко Н.О. повноважень на представництво інтересів боржника, так як вона діяла на підставі довіреності, виданої від імені боржника неуповноваженою особою (вх. №14547/16) (том 1, а.с. 167 - 169).

Отже, розглядаючи справу в підготовчому засіданні від 14.07.2016 року, граничний строк проведення якого у чотирнадцять днів з дня винесення ухвали від 05.07.2016 року про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство до розгляду спливав лише 19.07.2016 року, без участі повноважного представника боржника, місцевий господарський суд, порушуючи частину 2 статті 16 Закону про банкрутство, дав оцінку доводам ініціюючого кредитора про наявність у нього безспірних грошових вимог без з'ясування доводів боржника на предмет їх обґрунтованості відповідно до відзиву боржника на заяву про порушення справи про банкрутство чи пояснень його повноважного представника у підготовчому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що положеннями статей 516, 518 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; при цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором.

Як вбачається зі змісту заяви ініціюючого кредитора про порушення щодо боржника справи про банкрутство, 20.11.2015 року між Приватним підприємством "Інтер Інструмент" та ініціюючим кредитором, як новим кредитором, укладено договір про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору в повному обсязі право вимоги до боржника за договором поставки №120124 від 04.01.2012 року в розмірі 522 216 грн. основного боргу та 10 444, 33 грн. судового збору, що підтверджені рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року у справі №922/14/15 (том 1, а.с. 3).

Однак, судом першої інстанції не досліджувалися, як обставини укладення договору поставки №120124 від 04.01.2012 року в контексті врегулювання можливості відступлення права вимоги за погодженням з боржником, так обставини укладення договору відступлення права вимоги 20.11.2015року з додержання вимог ЦК України, оскільки оригінали (належно засвідчені копії) зазначених договорів відсутні в матеріалах даної справи про банкрутство та не оглядалися судом у підготовчому засіданні.

Отже, висновки місцевого господарського суду про можливість порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство за вимогами ініціюючого кредитора, що виникли на підставі договору про відступлення права вимоги, без з'ясування умов договору поставки, за яким здійснювалося відступлення вимог до боржника, на предмет визначення сторонами порядку здійснення заміни кредитора у зобов'язанні лише за погодженням з боржником, недодержання яких могло мати для нового (ініціюючого) кредитора несприятливі наслідки у вигляді виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, а також без надання оцінки доводам боржника щодо вимог ініціюючого кредитора, які заявлено як підставу для порушення даної справи про банкрутство, є передчасними та не узгоджуються з положеннями статей 516, 518 ЦК України та статей 13, 16 Закону про банкрутство.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на зазначені порушення місцевим господарським судом норм цивільного законодавства та законодавства про банкрутство увагу не звернув, що свідчить про порушення апеляційним судом вимог статей 43, 101 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та передчасність у зв'язку із цим його висновків про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 14.07.2016 року про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського".

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що судам слід неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. При цьому, рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом відповідно до вимог процесуального закону.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень цивільного законодавства та законодавства про банкрутство, а також процесуального права, у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року та ухвала Господарського суду Київської області від 14.07.2016 року підлягають скасуванню з переданням справи №911/2119/16 на новий розгляд у підготовчому судовому засіданні до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи судам належить з урахуванням зазначених положень Закону про банкрутство, ЦК України та ГПК України дослідити у підготовчому засіданні умови договору поставки №120124 від 04.01.2012 року щодо порядку заміни кредитора у зобов'язанні та перевірити його додержання сторонами (первісним та новим (ініціюючим) кредиторами) при укладенні договору від 20.11.2015 року про відступлення прав вимоги до боржника; з'ясувати обставини можливого виконання боржником свого обов'язку на користь первісного кредитора, що може вважатися належним виконанням зобов'язання в розумінні частини 2 статті 516 ЦК України; оцінити обґрунтованість доводів боржника щодо вимог ініціюючого кредитора та з'ясувати підставність порушення даної справи про банкрутство шляхом перевірки безспірності заявлених ініціюючим кредитором вимог.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає про помилковість доводів касаційної скарги про недодержання ініціюючим кредитором тримісячного строку невиконання боржником грошового зобов'язання у виконавчому провадженні на момент звернення зі заявою про порушення щодо боржника справи про банкрутство, оскільки в силу положень частини 5 статті 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі заміни сторони виконавчого провадженні її правонаступником, усі дії, вчинені до вступу правонаступника у виконавче провадження, є для нього обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Отже, визначений частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство строк невиконання боржником грошового зобов'язання у три місяці, як одна із обов'язкових ознак безспірності вимог ініціюючого кредитора, на підставі яких може бути порушено справу про банкрутство боржника, відраховується з часу відкриття виконавчого провадження, а не з моменту заміни стягувача у виконавчому провадженні постановою органу державної виконавчої служби.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПрАТ "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 14.07.2016 року у справі №911/2119/16 скасувати.

Справу №911/2119/16 передати на новий розгляд у підготовчому судовому засіданні до Господарського суду Київської області.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко